Ранню історію болгарського лева представляє член-кореспондент Іван Русев із Болгарської академії наук, на якого посилається пресцентр установи. Приводом, за його словами, є майбутнє запровадження євро в Болгарії та приєднання країни до єврозони. У публікації розглядається, чому саме лев був затверджений національною валютою відновленої болгарської держави після Установчих зборів 1879 року та чи мала ця постанова передісторію.
Друге чергове Народні збори ухвалили "Закон про право карбування монет у Князівстві Болгарія", затверджений указом князя Олександра I та оприлюднений у "Държавен вестник" 4 червня 1880 року. Закон передбачав золоті, срібні та мідні болгарські монети з номіналами 20, 10, 5, 2 і 1 лев, а також 50, 10, 5 і 2 стотинки. За словами Русева, вибір назви "лев" був зумовлений історичними чинниками.
Він нагадує, що до падіння Середньовічного Тирновського царства під османську владу у великій мідній емісії останніх років правління царя Івана Шишмана зображувався стоячий лев. Хоча точна назва тих монет невідома, лев був легко впізнаваним символом.
Згодом, у період Османської імперії, на болгарських землях широко поширилися нідерландські "льовендаалери" (левові талери), карбовані в різних нідерландських провінціях, наприклад монета міста Кампен 1648 року. Вони були популярним платіжним засобом і в народній пам’яті закріпилися під назвою "асланазли" (від турецького "аслан" — "лев").
У XIX столітті, коли нові балканські монети часто несли зображення лева, вплив нідерландських талерів проявився знову. Лише за рік до появи болгарського лева, 1880 року, сусідня Румунія запровадила грошову одиницю "лея", що також походить від символу лева.
"Не слід себе обманювати — процес обрання болгарської національної валюти 145 років тому не був ані однозначним, ані безспірним", наголошує Русев. Існувала можливість, що Болгарія прийме французькі франк і сантим як власну валюту, і в цієї ідеї були прихильники. 25 січня 1879 року було засновано Болгарський народний банк (БНБ) з метою регулювання торговельних відносин. Ще до ухвалення закону від 4 червня 1880 року БНБ замовив у Бірмінгемі пробні мідні монети номіналом 10 сантимів. Тоді ж державний бюджет складався у франках і сантимах, а перші болгарські поштові марки, введені в обіг 1 травня 1879 року, також мали номінали у сантимах і франках.
Разом із пробною монетою в Бірмінгемі було виготовлено бронзову медаль із зображенням князя Олександра I Баттенберга; її реверс ідентичний реверсу монети в 10 сантимів. У впорядкуванні фінансів Болгарія спиралася на модель біметалізму Латинського монетного союзу ("Латинська конвенція"), до якого входили Франція, Бельгія, Італія та Швейцарія.
Перший випуск монет із номіналами в лева і стотинки з’явився 1881 року, втім процес був складним і тривалим. Лише до 1894 року в обіг увійшли срібні й золоті монети, а також перші банкноти, що довго викликали недовіру населення. На ринку до початку XX століття продовжували використовуватися різні іноземні монети — турецькі ліри та грошІ, французькі франки, австрійські, російські, британські тощо.
Комерційні банки наприкінці XIX — на початку XX століття намагалися впорядкувати грошове обіг, але завдання виявилося непростим. У міжнародній валютній практиці Болгарія дотримувалася усталених підходів, надаючи перевагу розрахункам у французьких франках — найстабільнішій валюті того часу.
"Ці кілька штрихів повертають нас до ранньої історії болгарського лева, а те, наскільки правильно ми читаємо уроки минулого, залежить від зрілості суспільства. Майбутнє це покаже", підсумовує Іван Русев.