Французький державний діяч Емманюель Макрон здійснив безпрецедентний дипломатичний крок, оголосивши плани офіційного визнання палестинської держави. В емблематичній заяві, поширеній через соціальну платформу X, він підкреслив стратегічну важливість цього рішення.
В офіційному листі палестинському лідеру Абу Мазену Макрон декларував, що церемонія визнання буде проведена під час Генеральної Асамблеї ООН у вересні. "Наше історичне зобов'язання справедливому миру на Близькому Сході мотивує нас зробити цей крок", заявив президент.
Серед основних пріоритетів французької ініціативи - негайне припинення воєнних дій у Газі, забезпечення гуманітарної допомоги та звільнення затриманих. Макрон підкреслив необхідність демілітаризації Хамас і створення умов для довготривалої регіональної стабільності.
Згідно з аналізом французького інформаційного агентства, досі 142 країни у світі визнали палестинську державу. Країни на кшталт Ірландії, Іспанії, Норвегії та Словенії вже здійснили подібні кроки, що додатково легітимує міжнародну підтримку.
Наступна міжнародна конференція в штаб-квартирі ООН у Нью-Йорку, спільно організована Францією та Саудівською Аравією, спрямована на відновлення ідеї дводержавного розв'язання. Спочатку запланована раніше, конференція була відкладена через регіональні воєнні конфлікти.
Реакції з ізраїльського боку були різкими та категоричними. Колишній прем'єр-міністр Нафталі Беннет визначив рішення як "моральний колапс", а нинішній міністр юстиції Яров Левін назвав його "чорною плямою в історії".
Політичні лідери правлячої коаліції у Військовому кабінеті Ізраїлю кваліфікували французьку ініціативу як "нагороду за тероризм". Авігдор Ліберман підкреслив, що подібне визнання являє собою пряме заохочення екстремістських дій.
Макрон, однак, залишається непохитним, заявляючи, що альтернативи мирному процесу не існує. "Наша роль - довести, що діалог і взаємне розуміння можливі", - категорично заявив французький президент.
Міжнародна спільнота з цікавістю очікує розвитку подій, розглядаючи дипломатичну ініціативу Франції як потенційний каталізатор майбутніх переговорів між конфліктуючими сторонами.