Домашнє насильство стає жорсткішим, і дедалі частіше від нього страждають діти. Про це на пресконференції в Бургасі заявила Діана Відева, членкиня управлінської ради та засновниця «Асоціації Деметра». За її словами, діти вже не просто спостерігають за агресією — вони самі стають її жертвами.
До Центру із запобігання насильству та злочинності в Бургасі щороку звертаються від 250 до 300 постраждалих. Найчастіше по допомогу приходять жінки віком 20–40 років. Саме тут подають заяви на охоронні ордери. Але працівників у центрі бракує, тож більше справ він узяти просто не може.
За словами Відевої, щороку в Болгарії через свою стать гинуть 20–25 жінок — здебільшого від рук теперішнього або колишнього партнера. Поліція фіксує лише два випадки фемециду, бо такого терміна в болгарському законодавстві немає взагалі. Офіційної статистики теж не існує: дані по крихтах збирають громадські організації з публікацій у ЗМІ.
На думку Відевої, одна з причин, чому жінки не йдуть від кривдника, — турбота про дітей. Є й інші причини: страх, травма, контроль з боку партнера, соціальна ізоляція, економічна залежність, відсутність підтримки. Вона згадала і про стокгольмський синдром — психологічну залежність від кривдника. Саме ним вона пояснює, чому жінки повертаються до партнера й забирають свої заяви. Забрати заяву можна лише через три дні після подання.
Серед головних причин конфліктів — алкоголь, наркотики, ігрова залежність, несумісність характерів. Частина потерпілих відмовляються від справи ще й тому, що бояться зустрітися з кривдником у суді.
Відева вважає, що інституції реагують неналежно: у термінових випадках допомога приходить повільно, а безпечних притулків бракує.
Найбільше занепокоєння, за її словами, викликають зміни до Сімейного кодексу від 30 грудня минулого року — саме тоді запровадили спільне батьківство. За законом воно добровільне, але на практиці його нав’язують навіть у справах про насильство. Так «відкрилася скринька Пандори»: дітей віддають батькові-кривднику, конфлікти загострюються, а матері бояться звертатися по допомогу — їм погрожують, що заберуть дітей.
Фахівці наполягають: перш ніж ухвалювати рішення про спільне батьківство, суд обов’язково має оцінити ризик насильства. Життя та здоров’я дітей мають бути вищими за рівні батьківські права. На підтвердження цього вони наводять випадки, коли батько вбивав дитину вже після того, як мати через страх кілька разів подавала й забирала заяву.
Відева пояснила, що оцінку ризику вже прописано в правилах застосування закону — її повинен робити і суд.
До квітня 2027 року Болгарія має впровадити директиву ЄС про боротьбу з насильством щодо жінок і домашнім насильством — Директиву (ЄС) 2024/1385. Для цього потрібно змінити низку законів. Тоді ж має запрацювати національна інформаційна система, але наразі її розбудову зупинили. Вона збиратиме знеособлені дані про випадки насильства й охоронні ордери, і завдяки їй можна буде оцінювати ризик — зараз цього немає, бо інформація губиться між установами.
7 грудня в Бургасі пройдуть закриті дебати про те, чому жінки, які пережили домашнє насильство, довго не йдуть від кривдника і не звертаються по допомогу вчасно. Особливу увагу приділять психологічним наслідкам. У дебатах візьмуть участь працівники кризового центру та жінки — і ті, хто пережив насильство сам, і ті, хто знає такі історії зблизька. Це частина національної ініціативи «Стійкі місцеві громади заради жіночого здоров’я», яку підтримує Швейцарсько-болгарська програма співпраці.