Історія „Титаніка" зберігає багато особистих драм, одна з яких пов'язана з бельгійською артисткою Бертою Майне – жінкою, чия доля позначена коханням і трагедією в пам'ятну ніч 15 квітня 1912 року.
Народившись у Брюсселі в 1887 році, Берта працювала популярною кабаретною виконавицею серед елітних кіл. Роковою зимою 1911 року вона зустріла Куїга Едмонда Бакстера – молодого хокеїста з Монреаля, чия спортивна кар'єра закінчилася через очну травму.
Їхні любовні стосунки розвивалися стрімко. Коли Куїг поділився планами поїздки з родичами до Монреаля, Берта негайно вирішила його супроводжувати. Зареєструвавшись під псевдонімом „Міс де Вільє", вона сіла в перший клас розкішного корабля.
Рокова ніч зіткнення з айсбергом змінила все. Куїг дізнався від капітана про неминучу катастрофу і зумів посадити матір і сестру в рятувальний човен номер 6. Берта ж спочатку відмовлялася залишати корабель без нього.
У критичний момент відома пасажирка Моллі Браун змогла переконати Берту залишитися в безпеці. Куїг залишився на приреченому кораблі і загинув – його тіло так ніколи і не було знайдене.
Після трагедії Берта провела кілька місяців з родичами коханого в Монреалі, перш ніж повернутися до Європи і продовжити співочу кар'єру в Парижі. Вона залишилася незаміжньою до кінця свого життя.
Парадоксально, але ніхто не вірив її розповідям про пережите. Ні її племінники, ні знайомі не сприймали історію за правдиву. Тільки після її смерті в 1962 році особисті документи підтвердили всі деталі.
Збережені листи, фотографії і особисті речі остаточно довели справжність її розповіді про ту незабутню ніч, коли „Титанік" тонув у холодних водах Атлантики, забираючи життя понад 1500 осіб.
Історія Берти Майне залишається однією з багатьох людських розповідей про кохання, втрату і виживання – свідченням індивідуальної драми серед масштабної трагедії „Титаніка".