День пам'яті асирійських мучеників 7 серпня розкриває болісну сторінку історії людства, позначену етнічним насиллям і систематичними переслідуваннями. Трагічні події минулого продовжують викликати глибоке роздуми про сутність міжетнічних відносин і захисту меншин.
Корені цієї пам'яті датуються першими десятиліттями 20-го століття, коли асирійці стали жертвою масових репресій під час розпаду Османської імперії. Період між 1915 і 1918 роками виділяється як ключовий момент, коли разом з вірменами і греками асирійці пережили систематичне знищення, відоме як геноцид Сайфо.
Особливо драматичним є епізод 1933 року в місті Семеле, Ірак, коли військова операція перетворює життя тисяч невинних людей на кошмар. Більше 3,000 осіб – чоловіків, жінок і дітей – були вбиті, а їхні будинки знищені. Цей акт жорстокого насилля залишається глибокою раною в колективній пам'яті асирійського народу.
Міжнародна спільнота поступово усвідомлює масштаб скоєних злочинів. Юрист Рафаель Лемкін вводить поняття «геноцид», використовуючи саме випадки асирійських і вірменських масових вбивств як ілюстративний приклад системного знищення етнічної групи.
Сучасне вшанування Дня пам'яті включає різні ініціативи – від церковних служб до публічних заходів, метою яких є збереження культурної пам'яті. Ці заходи – не просто ритуал, а живий механізм передачі історичної правди і запобігання майбутніх конфліктів.
Для Болгарії тема набуває особливої актуальності через нашу багату багатоетнічну історію. Пам'ять про асирійських мучеників нагадує, що гуманність не знає національних кордонів, а солідарність є універсальним моральним імперативом.
Сьогоднішній день – це не тільки спогад, але й сильний заклик до взаєморозуміння, толерантності і поваги людської гідності незалежно від етнічних, релігійних або культурних відмінностей.