"Вроджений поворот ліворуч": нове дослідження показує, що люди інстинктивно відхиляються ліворуч під час ходьби

Випадкове спостереження під час експерименту в розпал пандемії COVID-19 призвело до несподіваного відкриття про те, як ми рухаємося. Вчені встановили, що люди мають вроджену схильність рухатися "проти годинникової стрілки" під час ходьби — тенденцію, яка проявляється незалежно від "культурного середовища", "статі" або того, чи є людина "шульгою" чи "правшею".

Випадкове відкриття в експерименті щодо соціальної дистанції

Результати дослідження, опубліковані в "Nature Communications", народилися як побічний продукт проєкту, спочатку спрямованого на те, як пішоходи дотримуються "соціальної дистанції". Команда з "Університету Наварри" в Іспанії аналізувала відеозаписи учасників, що рухалися в закритих приміщеннях, коли помітила дивовижну закономірність: у "32 із 33" експериментальних випробувань люди віддавали перевагу руху "проти годинникової стрілки".

"Аналізуючи експерименти, мої колеги зовсім випадково виявили, що в 32 із 33 випробувань, коли люди рухалися і повертали, вони явно надавали перевагу поворотам проти годинникової стрілки", — розповідає доцент "Клаудіо Фелічані", який працював у той час на кафедрі аеронавтики та астронавтики "Токійського університету". "Це було цілком несподівано, тому що інтуїтивно, коли люди рухаються довільно, ти уявляєш, що вони повертають так, як їм зручно, без будь-яких чітких загальних уподобань."

Перевірка гіпотез: культура, стать, провідна рука

Заінтриговані поміченою закономірністю, вчені з "Університету Наварри" зв'язалися з колегами з "Японії", щоб перевірити, чи не є цей ефект специфічним для певної країни чи культурного контексту. Разом вони розробили серію нових експериментів у різних умовах, зі змінними "розмірами груп" та різноманітними "демографічними характеристиками" — як в Іспанії, так і в Японії.

Результат виявився дивовижно стійким: перевага до руху "проти годинникової стрілки" зберігається, незалежно від того, чи рухаються учасники самі, чи в групі, і без значення, чи це "чоловіки" або "жінки", "шульги" або "правші". Єдиний фактор, який має помітний вплив, — це "вік". "У дітей перевага до руху проти годинникової стрілки більш виражена, тому, здається, вік впливає на те, наскільки сильним або слабким буде цей ефект", — зазначає Фелічані.

Виключення візуальних та фізичних пояснень

Дослідники також тестували роль зору, в окремих експериментах "закриваючи ліве або праве око" учасникам, щоб перевірити, чи може візуальне сприйняття схилити рух в один бік. Результати показали, що це не є вирішальним фактором — перевага до руху "проти годинникової стрілки" залишається, незалежно від того, яке око закрито.

Були відкинуті й деякі фізичні гіпотези, включаючи вплив "сили Коріоліса" або "магнітного поля Землі". На основі наявних даних вчені вважають, що ці фактори є малоймовірними поясненнями для спостережуваного ефекту, що спрямовує увагу на глибші біологічні та біомеханічні причини.

Біомеханічна загадка: асиметрична людина

Остаточний механізм цієї вродженої схильності поки що не з'ясовано, але команда вважає, що ключ криється в основних характеристиках людської біології. "Ніхто з нас не є абсолютно симетричним, і спосіб, у який мозок кожної людини обробляє сенсорну інформацію та координує її з рухами м'язів, найімовірніше, трохи нахиляє нас в один бік", — пояснює д-р "Іньякі Ечеверрія Уарте" з "Університету Наварри".

Плануються детальніші експерименти з "індивідуальними учасниками", а не лише з групами, щоб відкрити конкретний біомеханічний механізм — чи пов'язаний він із "рівноважним апаратом", "м'язовим тонусом", "мікроасиметріями в скелеті" або іншими факторами. Тільки після таких досліджень можна буде говорити про остаточне пояснення.

Практичне застосування: від міського середовища до спортивних трас

Хоча це здається цікавою деталлю, відкриття має потенційне застосування в "архітектурі", "містобудуванні" та "управлінні натовпом". Якщо люди за своєю природою мають невелику перевагу рухатися "проти годинникової стрілки", це можна враховувати при "проєктуванні пішохідних зон", "виходів під час евакуації" та "розташуванні коридорів" у громадських будівлях, щоб зменшити ризик заторів та хаосу.

Дослідники зазначають, що це може пояснити й одну давно спостережувану, але рідко аналізовану практику: чому "спортивні траси" традиційно спроєктовані в напрямку "проти годинникової стрілки". Якщо людська біомеханіка справді "надає перевагу" цьому вектору руху, то подібне розташування трас — це не просто історична випадковість, а інтуїтивне узгодження з природними схильностями тіла.