У середині XX століття Болгарська православна церква переживала важкі часи. Саме тоді її майбутнє пов’язали з митрополитом Кирилом. Він очолював Священний синод як намісник-голова. За його керівництва церква підійшла до одного з найважливіших рішень у своїй новітній історії.

10 травня 1953 року Церковно-народний собор відновив патріарший статус Болгарської церкви. Його було скасовано ще 1393 року. Першим болгарським патріархом новітньої доби став Костянтин Марков, який прийняв чернече ім’я Кирил. Це була важка відповідальність.

Домогтися визнання нового статусу було непросто. Знадобилася довга дипломатична робота. Важливий крок стався 1961 року: Константинопольська патріархія офіційно визнала відновлений болгарський патріарший престол. Це покінчило з багаторічною ізоляцією. Болгарська церква стала на рівні з іншими православними церквами. Патріарх Кирил водночас керував церквою й займався наукою. Він досліджував історію церкви та був академіком Болгарської академії наук.

У вересні 1944 року Кирила нетривалий час тримали в інтернуванні. Згодом його стосунки з владою склалися так, що церква зберегла стабільність. Режим визнавав авторитет патріарха. Попри складні десятиліття, Кирил зберіг церковну ідентичність. Він провів церкву крізь епоху, коли суттєво змінилося суспільне й державне життя Болгарії.

Патріарх Кирил помер 7 березня 1971 року в Софії. 4 липня 1971 року новим патріархом обрали Максима. Він опікувався віруючими в наступний період болгарської історії. Проте спадщина Кирила не обмежується роками його правління.

За десятиліття по смерті його ім’я набуло значення для всього світу. 2001 року меморіальний комплекс «Яд Вашем» визнав Кирила Праведником народів світу. Відзнаку він отримав за позицію, яку обстоював у березні 1943 року в Пловдиві. Тоді болгарським євреям загрожувала депортація. Кирил заявив, що ляже на рейки перед потягом, який везтиме людей. Цей епізод увійшов в історію як символ найвищої моральної мужності. У літописах Кирил залишився не лише як той, хто відновив патріарший престол, і як вчений. Його вчинок у вирішальну для людства мить став найтривкішим свідченням про нього перед історією.