Посуха та спека 2025 року коштували Болгарії 1 млрд євро. Це майже 1 відсоток економіки, або близько 140 євро на людину. Про це заявила доцентка Марія Трифонова з Економічного факультету Софійського університету імені Климента Охридського. За її словами, країна дуже вразлива до зміни клімату.

Трифонова виступила сьогодні в Софії на конференції «Світові наукові дані на допомогу кліматичним переговорам COP31». Це супутня подія COP 31 — конференції сторін Рамкової конвенції ООН про зміну клімату. Сама конференція проходить в Анталії, в Туреччині.

У новому Індексі ефективності у сфері зміни клімату (CCPI) 2026 Болгарія посіла 40-те місце з 63 країн. За рік вона піднялася на 11 позицій.

На зустрічі говорили про наукові дані щодо клімату й зусилля світу обмежити ці зміни. У залі були студенти, науковці, експерти та журналісти. Студенти представили великі міжнародні доповіді року. Їх коментували викладачі, колишній міністр довкілля та водних ресурсів, банкір і офіцер Центру НАТО з управління кризами.

Трифонова спиралася на доповідь Програми ООН з навколишнього середовища (UNEP) «Розрив у викидах 2026». Мету не допустити потепління понад 1,5 градуса за Цельсієм порівняно з доіндустріальним рівнем уже втрачено, зазначають глобальні доповіді.

За словами Трифонової, зміна клімату має чітку економічну й соціальну ціну. Болгарія лежить у Південно-Східній Європі, тому вона — природна «гаряча точка», особливо влітку. Кількість опадів і їхній розподіл упродовж року сильно змінюються. До середини століття в країні очікують по 10–20 днів на рік з надзвичайно високими температурами. До кінця століття таких днів може бути 50–60. Останніми роками Болгарія — серед перших у ЄС за кількістю смертей через екстремальну спеку та інші кліматичні події.

Якщо такі події повторюватимуться або почастішають, збитки можуть сягнути 3,5 відсотка ВВП.

Енергетична бідність у Болгарії у 2023 році становила понад 20 відсотків. Таким людям важко пристосуватися до спеки й посухи, пояснила Трифонова. Тому, на її думку, найважливіше вчасно вкладати гроші в міську інфраструктуру, водопостачання й каналізацію та в енергоефективність будівель. Кожне євро, вкладене в пристосування до клімату, може повернутися до 700 разів.

Індекс CCPI прокоментував Юліан Попов. Він був міністром довкілля та водних ресурсів у 2013 році, у 2023–2024 роках і в квітні 2026 року. Індекс підготували Germanwatch, NewClimate Institute і Climate Action Network. Він містить також дані по ЄС загалом. Автори пояснюють краще місце Болгарії тим, що в країні більше електроенергії з відновлюваних джерел. Проте рейтинг лишається низьким, бо країна виконує лише мінімум європейських вимог щодо енергоефективності, частки зеленої енергії та кліматичної політики. За словами Попова, такі рейтинги зазвичай викликають «конструктивний скепсис». Він нагадав, що Болгарія — серед перших держав із законом про клімат, ухваленим за британським зразком. У Великій Британії такий закон діє з 2008 року.

Краще місце, на думку Попова, — заслуга не політичних кроків, а підприємців. Як приклад він навів бум болгарських компаній з виробництва батарей. Більшість із них працює за межами країни. Попов закликав владу більше слухати бізнес і ринок.

Студентка першого курсу представила доповідь «Стан фінансування природи 2026: Природа в червоному». У 2023 році грошові потоки, що шкодять природі, становили 7,3 трлн доларів. З них 4,9 трлн припадає на приватний сектор, а 2,4 трлн — на державний. На рішення на користь природи пішло 220 млрд доларів, це приблизно у 30 разів менше. Дев'ять із кожних десяти таких доларів дають державні установи, один — приватні.

Калина Кисьова, директорка з корпоративного сегмента та МСП (розвиток продуктів) в ОББ, сказала, що ці співвідношення показують, наскільки великі можливості приватного сектора в інвестиціях, дружніх до природи. За її словами, фінансування зростатиме реально й поетапно, на основі розумних рішень. Банки й бізнес дивляться ширше, ніж на вуглецеві викиди, бо ризики для природи мають і фінансовий вимір, пояснила вона. Ефект від грошей на пристосування до клімату виміряти важко. Проте моделі допомагають, і ризики стають зрозумілішими. Найбільша складність — наявність даних про клімат і вуглецевий слід та те, наскільки їм можна вірити. Важливіший універсальний підхід до фінансування, у якому, за словами Кисьової, «ще є що будувати».

Підхід до сталого розвитку стає практичнішим, а компанії шукають те, що працює на конкурентоспроможність, зазначила вона. Етап «активізму та бажання самореклами» у сталих інвестиціях минув, сказала Кисьова.

Інша студентка представила «Доповідь про глобальні ризики 2026» Світового економічного форуму. У ній відзначено посилену непевність, гостріше міжнародне суперництво, відхід від спільних домовленостей між державами та геоекономічне протистояння. Найбільше молодь непокоять це протистояння й дві війни поруч — в Україні та на Близькому Сході.

Останніми роками держави використовують політичну й економічну нестабільність як зброю та засіб тиску одна на одну. Про це сказала майорка Раліца Бакалова з Центру НАТО з дослідження, розвитку й удосконалення спроможностей щодо управління кризами та реагування на катастрофи. На її думку, найважливіші підготовка й профілактика, бо стійкість будують до кризи. Потрібні канали зв'язку між установами, а також між ними та людьми. Урок пандемії ковіду в тому, що підготовку треба починати з аналітичних і стратегічних підрозділів, а звідти йти вниз по ланцюжку, пояснила Бакалова.

Студент першого курсу представив доповідь Глобальної мережі екологічного сліду (Global Footprint Network) «Чи готові ми до передбачуваного? Екологічне перевищення та непідготовленість держав» (2026). У ній порівняли 31 країну за тим, як швидко вони використовують природні ресурси й наскільки навантажують екосистеми. Болгарії серед них немає, але студент застосував методологію до наявних даних про країну. День, після якого людство вже не може відновити витрачене, цьогоріч настав 30 липня.