Шість дрібних уламків кісток із печери Абаунц у Наварі належали дорослому чоловікові-неандертальцю, який жив близько 46 000 років тому. Це перший доведений неандерталець у Наварі та в західних Піренеях. Дату називають у двох варіантах: «близько 46 000» і «від 44 000 до 49 000 років».

Знахідку представили 19 жовтня 2026 року в Арраїтц-Оркіні, в долині Ульзама. Були присутні президентка Навари Марія Чивіте. Проєкт очолюють Андіон Артеага та Мікель Арлегі, у ньому працюють понад 25 фахівців.

Перші кістки дістали із розвідувальної траншеї біля входу в печеру 2023 року. Три з них — п'ясткові кістки, тобто кістки долоні. Ще одна — середня фаланга пальця. Усі вони з правої руки. Два інші уламки настільки дрібні, що за формою їх неможливо визначити.

Три методи для шести уламків

Дослідники визначали знахідку трьома методами, які доповнюють один одного. Палеопротеоміка зчитує білки, що збереглися в кістці. Вони зберігаються краще за ДНК. Саме тому два незрозумілі уламки вдалося визначити як людські.

Радіовуглецеве датування показує, скільки вуглецю-14 лишилося в кістці. Команда датувала самі кістки, а не навколишні шари. Давня ДНК свідчить, що кістки належать неандертальцю, і вказує на стать — чоловічу.

Те, що чоловік був дорослий, видно з самих кісток, а не з геному, пишуть у пресматеріалах. Повного геному немає. Генетичні аналізи тривають у Віденському університеті та в Інституті Макса Планка в Лейпцигу. Результати про родинні зв'язки очікують упродовж найближчих місяців.

У перших повідомленнях ідеться про «виняткову» збереженість ДНК. Арлегі каже, що давня ДНК разом із прямим датуванням особливо цінна для цього індивіда.

Дата від 44 000 до 49 000 років

Перше число називає команда IPHES-CERCA, а проміжок — уряд Навари та агенція ЕФЕ. Радіовуглець дає змогу датувати зразки приблизно до 50 000 років. У цьому випадку метод працює майже на межі своїх можливостей. Томас Гайм з Оксфордського університету (нині працює у Відні) ще в дослідженні 2014 року попередив: сліди сучасного вуглецю роблять старі зразки молодшими, ніж вони є.

Є й інша дата з цього місця. За публікацією про розкопки 2025 року, рівень 101 старший за 46 900 років. Пресматеріали не кажуть, чи рука походить із цього рівня. Результати щодо неї ще не опублікували в рецензованому науковому журналі.

Сліди зубів і порівняння з Ель-Сідроном

На частині кісток є сліди зубів хижих тварин. Тому припускають, що тіло залишили в печері, а потім тварини розтягли його. Руку цілою, імовірно, не ховали. У п'ясткових кісток бракує кінців суглобів. За аналізом слідів, це зробив невеликий хижак. Арлегі припускає, що то, ймовірно, були лисиці.

У тому самому шарі лежать кам'яні знаряддя та кістки тварин зі слідами розбирання туш. Це означає, що люди користувалися печерою, щоб добувати їжу і працювати.

Абаунц стоїть на природному проході між Піренейським півостровом і рештою Європи. За словами Артеаги, знахідка заповнює прогалину в палеоантропологічних даних західних Піренеїв. Чоловік жив за кілька тисяч років до зникнення неандертальців. Команда Гайма датувала близько 200 зразків із 40 місць. Вона відносить кінець мустьєрської доби до періоду від 41 030 до 39 260 років тому. Абаунц — єдине місце в Наварі, де неандертальську присутність задокументовано в печерних шарах.

Для порівняння: в Ель-Сідроні в Астурії знайшли понад 2500 уламків щонайменше 13 неандертальців, яким близько 49 000 років. Генетика показує, що вони були близькими родичами. В Абаунці є лише одна рука однієї людини. Генетичні результати покажуть, чи був він пов'язаний з іншими неандертальцями і чи контактував з Homo sapiens.

Уже цієї осені починається новий сезон розкопок. Кістки виставлять у Музеї Навари, коли дослідження завершаться.