Спис завдовжки 2,45 метра, тринога з трьох жердин і палиця з 16-сантиметровим руків'ям вже не існують як дерево. Від них лишилися тільки порожнини в скелі печерного укриття Абрик Романі поблизу Капельядеса, приблизно за 50 кілометрів від Барселони. Відбитки показують, що неандертальці майстрували речі з дерева. Але таких знахідок лише невелика частина. Більшість деревини в укритті — це паливо.

Дослідження провела команда каталонського інституту IPHES-CERCA на чолі з Пальмірою Саладьє. Стаття вийшла в журналі «Сайєнс едвансес» 7 жовтня 2026 року. Вчені вивчили 597 дерев'яних залишків із 16 археологічних рівнів. Їхній вік — приблизно від 62 000 до 40 000 років. Лише 13 із них — речі, які неандертальці зробили або використовували. Вони походять із восьми рівнів.

Травертин зберігає форму дерева

В укритті постійно капала вода, насичена карбонатом кальцію. Вона вкривала стовбури, гілки й листя. Мінерал осідав навколо них і утворював травертин — пористий вапняк. Коли дерево розкладалося, у скелі лишалася негативна форма, подекуди з точністю до окремих клітин. Тому палеоботаніки можуть визначити вид дерева, а часом і те, яку його частину використовували.

Відкладення наростали швидко й одне по одному засипали житлові поверхні. Вогнища, подрібнені кістки, кам'яні знаряддя й деревина лежать на одному рівні. Шар травертину в укритті завтовшки 17 метрів.

У Європі знахідок дерев'яних речей часів неандертальців здебільшого поодинокі. Наприклад, у німецьких Шенінгені та Лерінгені знайшли переважно палиці-копачки і кілька списів.

Списи, лотки з кори й незвичайна палиця

Два списи походять із рівня R. Довший призначався для удару зблизька. Другий завдовжки близько 1,99 метра. Списи лежали разом із рештками оленя та кам'яними знаряддями.

Чотири обвуглені шматки кори завдовжки від 30 до 55 сантиметрів мають увігнуту верхню сторону. Імовірно, їх використовували як неглибокі лотки. Більшість із них — із ялівцю, який рідко трапляється на цьому місці. Автори припускають, що в таких лотках тримали їжу, мед або жар.

Жердина завдовжки 5,10 метра, очищена від гілок, могла бути частиною укриття від вітру. Тринога теж могла бути каркасом перегородки біля входу. Найнезвичніша — палиця з одного шматка дерева: руків'я з трохи розширеною основою та асиметричне навершя, розташоване під кутом. Аналогів у доісторичних знахідках немає.

Відбитки читають за формами та слідами. Паралельні сліди зішкрібання свідчать про цілеспрямоване оформлення. За збереженими позначками вчені відтворюють порядок роботи: добір стовбура чи гілки, зрізання бічних гілочок, зняття кори, заточування. За їхніми словами, сліди вогню на предметах, імовірно, з'явилися вже після того, як їх викинули. Це не навмисне обпалювання для міцності. Важить і оточення: вогнища, кістки та кам'яні знаряддя підказують, для чого слугувало дерево.

Сосна звичайна і межі відбитків

Більшість деревини не оброблена. У 597 залишках переважають стовбури, гілки, коріння та складені дрова. Сосна звичайна становить понад 90% визначеного вугілля. Гілки й стовбури сягають 7,2 метра завдовжки. З неї ж зроблено майже всі предмети — через щільність, легку обробку та смолу, яка захищає від вологи.

Порожнина в скелі стирає сліди інструмента. Через це важче зрозуміти, як робили предмет. Сама форма не доводить, для чого він слугував. А з корою складно відрізнити оформлений лоток від шматка, який природно відшарувався. Одна жердина не показує, як виглядала вся конструкція.

Про палицю є три припущення: нею добивали пораненого звіра, використовували як молот або як предмет із символічним значенням. Саладьє порівнює її з прикладами з австралійських аборигенних груп. Водночас визнає, що жодну з версій не може довести на сто відсотків.

Автори пишуть, що колекція «відносно невелика», але має різні форми й призначення. За словами керівників розкопок, деревина показує повсякденне життя: вогнища, місця для сну та кухню. Технологія неандертальців не зводилася до каменю. Керівники розкопок припускають, що теслярство й обробка каменю розвивалися разом.

Розкопки в Абрик Романі почалися 1983 року під керівництвом Еудальда Карбонеля й тривають досі. Нині їх очолюють Саладьє, Ма Джема Чакон і Жозеп Валверду.