Президент у Болгарії не очолює уряд і сам не визначає державну політику. Він має лише ті повноваження, що перелічені в Конституції. Вони показують, які обіцянки президентської кампанії він може виконати.

Болгарія — парламентська республіка, де президента обирають прямим голосуванням. Закони ухвалюють Народні збори, а виконавча влада належить Раді міністрів. Президента і віцепрезидента громадяни обирають на 5 років.

Прямі вибори дають президентові власну демократичну легітимність, але не роблять його главою виконавчої влади. Він символізує єдність нації та представляє Болгарію за кордоном. Віцепрезидент допомагає йому й виконує повноваження, які дає Конституція або які йому доручено в передбаченому нею порядку. Обіцянки та підтримка людей нових повноважень не додають.

Президент має відкладальне вето. Він може повернути ухвалений закон на повторний розгляд і викласти свої мотиви. Якщо депутати ухвалять текст удруге більшістю, що перевищує половину всіх депутатів, президент мусить оприлюднити закон. Вето означає більше обговорень і контролю, але останнє слово щодо змісту законів не за президентом.

Коли формують уряд, президент проводить консультації з парламентськими групами та вручає проучвальні мандати. Якщо партії не домовляться про звичайний кабінет, Конституція передбачає службовий уряд і нові вибори. Після змін до Конституції 2023 року та рішення Конституційного суду 2024 року вибір службового прем’єра обмежений. Президент може назвати лише когось із посадових осіб, перелічених у частині 5 статті 99.

Президент — верховний головнокомандувач збройних сил і голова Консультативної ради з національної безпеки (КРНБ). Він має повноваження й у зовнішніх відносинах, зокрема в дипломатичному представництві. У багатьох рішеннях Конституція вимагає участі також Ради міністрів, парламенту або інших органів.

Податки та розподіл публічних доходів не можна змінити указом президента. Так само указом не можна визначити вищі соціальні виплати. Для цього потрібні рішення уряду, а за потреби — закони Народних зборів.

В освіті, охороні здоров’я та судовій системі президент може почати публічну розмову й робити певні призначення. У передбачених випадках він звертається до Конституційного суду. Сам він не може визначати навчальні програми, змінювати розмір пенсій або вказувати незалежним судовим органам, як вирішувати справи.

Впливає президент зверненнями, дипломатичними зустрічами та візитами, скликанням КРНБ і позицією щодо поточних тем. Під час криз між інституціями він може підтримувати діалог між політичними силами.

Згідно з аналізом, результат роботи президента залежить від довіри до інституції, його особистого авторитету та стосунків із більшістю й кабінетом. Коли їхні пріоритети збігаються, президент допомагає проводити послідовну політику. Якщо вони конфліктують, його можуть критикувати, а механізму, щоб нав’язати свої рішення, він не має.

Під час кампанії кандидати говорять про справедливішу державу, активну зовнішню політику, боротьбу з корупцією та захист національного інтересу.

Андрей Гюров заявив, що обіцятиме лише те, що президент справді може зробити. Він хоче незалежної президентської інституції, яка була б корективом для влади.

За словами Ілійани Йотової, великі галузеві політики — це завдання насамперед виконавчої та законодавчої влади. Вона вважає, що президент може підтримувати якісне законодавство, заохочувати діалог між інституціями та обстоювати позиції щодо важливих питань.

Костадин Костадинов сказав, що як президент наполягав би, щоб Болгарія проголосила активний нейтралітет у війні Росії проти України.