Мікропластмаса в людському мозку: нове дослідження виявило частинки майже у всіх живих тканинах

Дослідження, опубліковане 19 квітня в журналі "Nature Health", встановило, що частинки мікро- та нанопластмаси присутні майже в кожному дослідженому зразку живої тканини мозку у людей. За словами команди авторів, це є першим прямим доказом забруднення пластиком у мозку живих пацієнтів. Результати вписуються у швидко зростаючий корпус наукових даних, які ставлять під сумнів потенційний зв'язок між пластиковим забрудненням та неврологічними порушеннями.

"Пластик у кожному мозку": що показують проби

Дослідження, проведене Лі Р. та колегами, охоплює 156 зразків патологічно зміненої тканини мозку, взятих у 113 пацієнтів з пухлинами мозку, а також 35 зразків здорової тканини мозку від п'яти посмертних донорів. Мікропластмаса була виявлена у 99,4% зразків з ураженої тканини та у 100% зразків здорової тканини. Вчені відзначають вищу концентрацію пластикових частинок у тканинах, розташованих навколо пухлин, у порівнянні зі здоровою тканиною мозку, що свідчить про те, що у онкологічних пацієнтів порушений гематоенцефалічний бар'єр може легше пропускати пластикові частинки до мозку.

Команда встановила позитивну кореляцію між загальною площею поверхні мікропластмаси та проліферацією пухлинних клітин, але утримується від категоричних тверджень щодо причинно-наслідкового зв'язку. Нове дослідження базується на фундаментальній статті, опублікованій у лютому 2025 року в "Nature Medicine" від Метью Кемпена та його колег з Університету Нью-Мексико. У цій роботі показано, що тканина мозку містить від 7 до 30 разів більше мікропластмаси порівняно зі зразками печінки та нирок тих самих людей. Крім того, автори документують збільшення концентрації мікропластмаси в мозку приблизно на 50% за період з 2016 по 2024 рік.

Зростаюча тривога щодо зв'язку між мікропластмасою та нейродегенеративними захворюваннями

Накопичення пластикових частинок у мозку привертає увагу до можливого зв'язку з нейродегенеративними захворюваннями. Дослідження Кемпена від 2025 року показує, що мізки людей з діагнозом "деменція" містять у три-п'ять разів більше пластику порівняно з мізками людей без цього захворювання. Однак вчені попереджають, що такі дані не слід тлумачити поспішно: можливо, що причинно-наслідковий зв'язок є зворотним – деменція пошкоджує гематоенцефалічний бар'єр і таким чином полегшує проникнення пластику в мозок, а не пластик є першопричиною захворювання.

В окремому огляді, опублікованому в березні 2026 року дослідниками з Технологічного університету в Сіднеї, окреслено п'ять біологічних механізмів, за допомогою яких мікропластмаса потенційно може пошкоджувати мозок: активація імунних клітин, посилення оксидативного стресу, порушення гематоенцефалічного бар'єру, порушення функцій мітохондрій та безпосереднє пошкодження нейронів. "Мікропластмаса практично послаблює гематоенцефалічний бар'єр і робить його більш проникним", – коментує один з авторів огляду, доцент Камал Дуа.

Заклики до термінових додаткових досліджень

Незважаючи на лавиноподібне зростання доказів наявності мікропластмаси в людському організмі, вчені залишаються обережними у своїх висновках. "Ми не вважаємо, що зараз можемо говорити про доведений причинно-наслідковий зв'язок між мікропластмасою та деменцією", – заявляє Кемпен в інтерв'ю для журналу "Brain & Life". Інші дослідники також відправляють методологічні критичні зауваження. Команда на чолі з Фазелем Моніхом з Університету в Падуї опублікувала в "Nature Medicine" відповідну статтю, в якій ставить під сумнів деякі аспекти методології Кемпена і робить висновок, що "наявних даних наразі недостатньо для остаточних висновків щодо присутності мікропластмаси в людському мозку та її впливу на здоров'я".

Незважаючи на застереження щодо обережності, загальна картина з попередніх досліджень викликає серйозну тривогу в науковому співтоваристві. "Рівні пластику, які ми виявляємо в мозку, майже неможливо осмислити", – коментує Ендрю Вест, нейробіолог з Університету "Дюк" і співавтор дослідження від 2025 року. На тлі триваючого зростання світового виробництва пластику вчені вказують, що вивчення механізмів проникнення, накопичення та потенційної шкоди від цих частинок у мозку має стати нагальним пріоритетом громадського здоров'я.