Поет Едвін Сугарев представив у Бургасі нову збірку «Музика мені світитиме». Книга вийшла у видавництві «Знаци». Кожен вірш у ній він написав під впливом конкретного музичного твору.

«Музика — це свобода. Як і поезія — свобода. Найбільша свобода, яку ми можемо мати», — сказав він.

Читайте також: Едвін Сугарев представляє в Бургасі вірші, написані під звуки музики

До кожного тексту додано посилання на записи в YouTube. На них звучить музика, яка надихнула автора на вірш. Вона різних жанрів: класика, джаз, блюз, вірменський дудук, індійські раги й монгольський горловий спів. За словами Сугарева, слухати музику необов'язково, щоб сприймати вірші. Посилання лише дають читачеві вибір.

Писати під впливом музики він почав приблизно у 2016–2017 роках. Сугарев пояснив, що твір треба слухати багато разів, доки не з'являться образи й сюжети. Він не знає напевно, чи вони приходять від нього, чи від самої музики. Але, радше, вірить, що від музики.

Він називає себе меломаном і добрим слухачем. Мистецтво він бачить і в самому слуханні. Кожен сприймає музику по-своєму. А книга показує, що саме поет відчув, побачив і взяв із творів. Для нього музика й поезія — це ще й мова, не схожа на звичайну. Вона вільніша, більш асоціативна, з глибшим корінням.

«Це мови, якими ми спілкуємося з Богом, а поети й музиканти — наші перекладачі», — сказав Сугарев.

Серед ідей книги поет назвав її багатоголосся і сприйняття світу як єдиного цілого. Різні музичні традиції й тексти існують в одному просторі, а не окремими шматками. «Буття — не механізм, а організм. Єдине ціле, де все пов'язане й вібрує енергією», — додав він.

Віршів, написаних за цим методом спочатку, було більш ніж утричі більше, ніж увійшло до книги. Чи публікувати цю поезію, чи залишити в архіві, Сугарев запитав друга Бориса Христова. Він називає його своїм учителем поезії та сміливості. Христов допоміг відібрати рукописи, відредагував книгу й підштовхнув до видання. Також запропонував поетові музичні твори, яких той раніше не знав.

Музика для нього — не нова тема. У 1998 році вийшла його перша книга про неї, «Джаз». У ній він намагався передати віршем джазові ритми й структури.

Його дід викладав віолу в консерваторії. Музиканти — сестра поета і троє його племінників. Сам Сугарев грати не навчився, хоча в дитинстві ходив на уроки фортепіано. Нову книгу він присвятив синам-близнюкам.

Його донька Тея Сугарева викладає режисуру у філії НАТФІЗ у Бургасі. Вона розповіла, як близькі музика, поезія й театр. Прочитала свій улюблений вірш із книги, «Гусениці немає». Він закінчується так: «Музика окриляє нас. І ми злітаємо з самих себе».

Професорка Каліна Лукова з Бургаського вільного університету звернула увагу на зв'язок між музичною інтонацією, ритмом і поетичним текстом. Вона згадала Поля Верлена й Дилана Томаса. Музику на зустрічі виконали учні Національної школи музичного та сценічного мистецтва імені професора Панчо Владигерова.

Видавчиня Румяна Емануїліду назвала свободу головною ідеєю книги. Вона нагадала про три попередні видання Сугарева у «Знаках». Серед них збірка «Тесей у лабіринті» та книга фрагментів «Серцевина».

Наступна його книга фрагментів матиме назву «Гра в хованки з темрявою». На презентації повідомили, що вона має вийти у 2027 році. За словами Емануїліду, автор писав її влітку 2026 року в Камен Бряг. Вона підсумовує значну частину життя автора.