Фрагмент черепа дорослого Homo erectus віком близько 2 мільйонів років знайшли в печері Дримолен у Південній Африці. Він приблизно на 200 000 років старший за дорослі екземпляри цього виду з інших місць. Наприклад, дорослим особинам із Дманісі в Грузії близько 1,8 млн років. Знахідка підтверджує попередню з тієї самої печери, але ґрунтується лише на одному шматку кістки.

Фрагмент має номер DNH 127. Це частини скроневої, тім'яної та потиличної кісток черепа. Його описали серед 18 решток гомінідів із Дримолена в журналі «Annals of Human Biology». Опис підготувала команда університету «Ла Тробе» під керівництвом Джессі Мартін. Гомініди — це людина та її близькі предки. Homo erectus — перший вид, який учені майже одностайно зараховують до нашого роду й вважають прямим попередником людини.

З 18 решток 14 належать Paranthropus robustus, а не Homo erectus. Це масивний родич людини з величезними кутніми зубами. Мартін каже, що два мільйони років тому в Дримолені Paranthropus траплявся більш ніж у десять разів частіше за Homo erectus.

Дитячий череп DNH 134 і дорослий DNH 127

Першою знахідкою цього виду в Дримолені став череп DNH 134 маленької дитини. У 2020 році команда під керівництвом Гарі Шварца з Університету штату Аризона склала його з понад 150 фрагментів. Вік дитини дослідники визначили в 3–6 років. Череп датували віком від 2,04 до 1,95 млн років за трьома методами: уран-свинцевим датуванням вапнякових натіків, електронним спіновим резонансом на зубах і палеомагнетизмом відкладів.

Дитячий череп не показує, як виглядав дорослий, бо дитячі кістки ростуть і змінюються. DNH 127 — перший дорослий екземпляр, який віднесли до цього виду в Дримолені. За словами Мартін, він «дає додаткове підтвердження», що вид з'явився в Південній Африці два мільйони років тому.

Належність до виду визначили за двома ознаками. Шов між скроневою й тім'яною кістками прямий. Соскоподібний відросток за вухом порівняно невеликий. За словами дослідників, низка ознак виключає Paranthropus.

Малий фрагмент і неточне датування

Фрагмент не показує, як виглядало обличчя і наскільки великим був мозок. Тому автори обережно визначають його як Homo erectus у широкому розумінні. Повного, добре збереженого черепа дорослого досі немає.

У повідомленнях про знахідку йдеться про «близько 2 мільйонів років». У статті в журналі для присутності виду в Південній Африці названо 1,98 млн років. Які саме методи застосували до DNH 127, у доступних матеріалах не сказано. Твердження ґрунтується і на раніше визначеному віці всього кар'єру, який припадає на той самий проміжок.

Співвідношення 10 до 1 не показує реальної чисельності. Воно лише описує, що збереглося в одній печері, і його могло спотворити те, як кістки накопичувалися та вціліли. У Східній Африці є фрагмент, який може належати Homo erectus і мати 1,9 млн років. Але знахідки, які там визначили впевнено, мають близько 1,6 млн років. Мартін порівнює нинішні знання з поглядом крізь «точку від шпильки» замість вікна.

Три види гомінідів в одному місці

У Дримолені обидва види жили в одному місці, а їхні рештки охоплюють близько 100 000 років. Мартін описує Homo erectus як того, хто «виглядав аутсайдером із малим шансом вижити». Homo erectus розвинув більший мозок і менші кутні зуби, імовірно через більшу кількість м'яса. Paranthropus зберіг мозок, трохи більший, ніж у шимпанзе. Поруч жив і Australopithecus sediba — третій вид гомінідів.

Шварц пише, що невідомо, чи зустрічалися ці види напряму. Але те, що вони жили в одному місці, дає підстави думати, що вони ділили землю й ресурси.

Мартін зазначає, що величезні території Західної та Центральної Африки досі не розкопані.