Азія між спекою «супер Ель-Ніньйо» та енергетичним шоком на Близькому Сході

Азійсько-Тихоокеанський регіон вступає в період рідкісного збігу кліматичного та енергетичного шоку – потенційного «супер Ель-Ніньйо» у 2026–2027 роках та найважчої за десятиліття енергетичної кризи, спричиненої війною на Близькому Сході та порушенням судноплавства через Ормузьку протоку. На думку економістів і кліматологів, ця комбінація загрожує одночасно вдарити по зростанню, інфляції та продовольчій безпеці в найбільш населеному регіоні планети.

Що таке «супер Ель-Ніньйо» і чому він лякає Азію

Феномен «Ель-Ніньйо» пов'язаний із потеплінням поверхневих вод в екваторіальній частині Тихого океану та зміною глобальних моделей опадів і температур, що часто призводить до посух у частинах Азії та Австралії та повеней в інших регіонах. Всесвітня метеорологічна організація попереджає, що з середини 2026 року очікується розвиток нової події Ель-Ніньйо, оскільки останні атмосферні та океанічні дані показують чітке зростання температури морської поверхні в тропічній частині Тихого океану.

Кліматичні моделі вказують на ймовірність понад 60 відсотків того, що Ель-Ніньйо сформується в період червня–серпня 2026 року і триватиме принаймні до кінця року, а незалежні наукові групи оцінюють шанси того, що він перетвориться на «сильний» або навіть «супер Ель-Ніньйо», приблизно в одну третину. За такого сценарію 2027 рік може стати найспекотнішим роком в історії інструментальних спостережень, а в більшій частині Азії очікується сухіша і значно спекотніша, ніж зазвичай, погода, з прямими наслідками для сільського господарства та водних ресурсів.

За прогнозами синоптиків, очікується підвищений ризик тайфунів і екстремальних штормів у західній частині Тихого океану, включаючи Східну Азію, а також потенційна посуха в центральній та північній Індії з пригніченими мусонними опадами. Подібні умови історично призводили до меншого врожаю рису та інших ключових культур у Південній та Південно-Східній Азії, що створює підґрунтя для подорожчання продуктів харчування та соціальної напруженості.

Енергетична криза: Азія як найбільш вразливий споживач близькосхідного палива

Паралельно з кліматичними попередженнями регіон стикається з найсерйознішою за десятиліття енергетичною кризою, спричиненою воєнним конфліктом на Близькому Сході та порушеним рухом через Ормузьку протоку – ключовий морський коридор для нафти та зрідженого природного газу. Саме Азія найбільш залежна від близькосхідних енергопостачань, оскільки значна частина імпорту сирої нафти та ЗПГ для економік, що розвиваються, йде цим маршрутом.

Експерти з регіональних та міжнародних організацій зазначають, що високі ціни на нафту – на рівнях, порівнянних зі шоками 70-х років і газовою кризою 2022 року, – вже перекладаються на бюджети домогосподарств і бізнесу в Азійсько-Тихоокеанському регіоні. За даними Азійського банку розвитку, за сценарію тривалих енергетичних збоїв до початку 2027 року економічне зростання країн, що розвиваються в регіоні, може сповільнитися на 1,3 відсоткових пункти, а інфляція може зрости на 3,2 відсоткових пункти порівняно з базовими прогнозами.

Обмежені поставки газу призвели також до сильного стрибка цін на ЗПГ на азійських ринках, що змушує низку держав шукати дешевші, але більш забруднюючі альтернативи, щоб уникнути дефіциту електроенергії. У поєднанні з подорожчанням нафтопродуктів, добрив та інших похідних нафтохімії це створює серйозні ризики для промисловості та сільського господарства в усій Азії.

Повернення до вугілля: вимушений вибір для багатьох азійських держав

Дефіцит і подорожчання газу призвели до своєрідного «рецидиву» в енергетичному міксі регіону – безліч держав тимчасово повертаються до вугілля, щоб гарантувати базове електропостачання. За даними міжнародних агентств, такі країни, як Бангладеш, Пакистан, Філіппіни та В'єтнам, посилюють вугільну генерацію та збільшують імпорт цього ресурсу, щоб компенсувати дорогий ЗПГ та нестабільні поставки з Близького Сходу.

Ця стратегія приносить короткострокові вигоди – нижчу собівартість електроенергії та менший ризик масштабних «блекаутів» у розпал спекотних періодів – але входить у гостре протиріччя з кліматичними цілями та реальними ризиками від майбутнього «супер Ель-Ніньйо». Більше вугілля означає вищі викиди парникових газів та додаткове посилення довгострокової тенденції до потепління, що, своєю чергою, збільшує ймовірність більш екстремальних кліматичних феноменів у майбутньому.

Водночас експерти ООН та регіональних комісій нагадують, що енергетична криза може стати каталізатором для швидшого переходу до відновлюваних джерел, якщо уряди використають цей шок для прискорення інвестицій у сонячну, вітрову та геотермальну енергію, а також у модернізацію електромереж. Питання в тому, чи виявляться достатніми політична воля та фінансовий ресурс в умовах паралельного зростання кліматичних і соціальних ризиків.

Клімат, енергія та продовольча безпека: рецепт «ідеального шторму»

Потенційний «супер Ель-Ніньйо» несе серйозні загрози для сільського господарства в Азії, особливо якщо реалізується сценарій сухішого та спекотнішого клімату в ключових аграрних регіонах. В Індії, Пакистані, частинах Південно-Східної Азії та Китаї очікуються умови, які можуть призвести до зменшення врожаїв рису, пшениці та інших основних культур, тоді як енергетична криза підвищує ціну на добрива та транспорт.

Ця комбінація слабшого врожаю та дорогих вхідних ресурсів може викликати різке зростання цін на продукти харчування, особливо в країнах, що розвиваються, де витрати на харчування займають велику частку сімейного бюджету. Аналіз Азійського банку розвитку показує, що при тривалому конфлікті на Близькому Сході та стабільно високих цінах на паливо інфляційний тиск у регіоні може зберігатися роками, а мільйони людей можуть опинитися за межею бідності та зіткнутися з продовольчою небезпекою.

До цього додається тиск на водні ресурси: у Південно-Східній Азії, включаючи Таїланд, прогнози вказують на довші сухі періоди, що перериваються короткими, але інтенсивними зливами, що ускладнює управління водосховищами та зрошенням. У великих мегаполісах регіону ризик дефіциту води та теплового стресу для населення зростає, особливо на тлі обмеженого електропостачання, що ускладнює охолодження та кондиціонування.

Економічний та політичний вимір: тест на стійкість Азії

Комбінація енергетичного шоку, кліматичних аномалій та продовольчих ризиків перетворюється на серйозне випробування для стійкості азійських економік та політичних систем. Уповільнення зростання, підвищена інфляція та необхідність масштабних субсидій на енергію та продукти харчування обмежують фіскальний простір урядів і збільшують ймовірність боргових проблем.

У соціальному плані тривалі хвилі спеки, періодичні перебої в електропостачанні та подорожчання харчових продуктів уже викликають невдоволення в низці держав Південної та Південно-Східної Азії, де мільйони людей буквально борються за виживання в спеку без надійного охолодження. Політологи попереджають, що в разі поглиблення кризи не виключені масові протести та дестабілізація урядів, особливо там, де суспільна довіра і так є крихкою.

На цьому тлі послання наукової та експертної спільноти є недвозначним: «Азія повинна використати нинішній шок як сигнал для прискорення переходу до більш стійкої енергетичної та економічної структури», замість того, щоб надовго повертатися до вугілля. Без амбітних заходів щодо адаптації до кліматичних ризиків та диверсифікації джерел енергії регіон ризикує тим, що «ідеальний шторм» від «супер Ель-Ніньйо» та енергетичної кризи переросте у глибоку гуманітарну та економічну кризу.