Військова ескалація на Близькому Сході загрожує енергетичним ринкам та світовій економіці

Військова ескалація між США, Ізраїлем та Іраном чинить надзвичайний тиск на енергетичні ринки. Хоча про значні перебої в постачанні ще не повідомлялося, ризики, пов'язані з Ормузькою протокою, становлять загрозу для світової економіки, якщо конфлікт триватиме. Про це йдеться в аналізі „Кофас Груп“ (Coface Group).

„Конфлікт, обмежений кількома днями або тижнями, що є найбільш ймовірним сценарієм наразі, повинен мати обмежений вплив. Однак, якщо конфлікт триватиме, його макроекономічний вплив може бути значним і вийти за межі питання цін на енергію,“ - вважає Рубен Нізард, керівник “Секторних аналізів“ у „Кофас Груп“.

„В першу чергу, для Болгарії це може призвести до невеликого стрибка цін на паливо, оскільки болгарські нафтопереробні заводи та імпортери купують за міжнародними котируваннями, а отже, ефект передається майже негайно на кінцеві ціни. Блокування ключових світових торговельних шляхів та підвищення цін на сиру нафту типу Брент неодмінно призвело б і до вищих логістичних та транспортних витрат для болгарського бізнесу", - сказав Пламен Дімітров, управитель „Кофас“ для нашої країни.

Інші ризики пов'язані і з більш повільними поставками для торгівлі та промисловості. "Найбільш уражені сектори в болгарській економіці були б транспорт, будівництво, хімічна промисловість, роздрібна торгівля та мережі супермаркетів. Хімічна промисловість особливо вразлива, оскільки через Ормузьку протоку проходить понад 20 відсотків критично важливої для неї сировини, як-от сира нафта, азотні та фосфатні добрива, пластмаси, полімери та ін.“, - додає Дімітров.

Удари США та Ізраїлю в Ірані відзначають важливий поворот для енергетичних ринків. При відкритті торгів у понеділок вранці ціна на сорт Брент підскочила більш ніж на 10 відсотків, що відображає скоріше збільшення геополітичної ризикової премії, ніж безпосередні та конкретні перебої в поставках.

До цієї ескалації ринки нафти були в основному в надлишку. Надлишок пропозиції, зумовлений виробниками поза ОПЕК+ і швидким відновленням запасів, підтримував ціни під тиском (в середньому 68 доларів за барель у 2025 р.). Конфлікт змінює ситуацію, знову вводячи значну невизначеність щодо безпеки поставок.

Основний ризик пов'язаний з Ормузькою протокою, через яку проходить близько 20 відсотків споживання нафти у світовому масштабі і близько 30 відсотків морських перевезень сирої нафти. Нинішні перебої вже призводять до вищих цін.

Потужність для обходу цієї протоки обмежена і недостатня, щоб витримати важкі потрясіння. Тривалі або повторювані перебої могли б виштовхнути ціну на сорт Брент до тризначних значень, з можливістю перевищити пік лютого 2022 року (122 долари за барель) або навіть рекорд 2008 року (147 доларів за барель).

Незважаючи на те, що Іран не є провідним виробником у регіоні, переривання поставок від нього мало б негайний ефект на і без того нестабільні ринки. З виробництвом понад 3 мільйони барелів на день і експортом майже 1,5 мільйони барелів - головним чином для Китаю - переривання поставок змусило б покупців, особливо в Азії, звернутися до дорожчих альтернатив, що збільшило б тиск для підвищення цін на нафту, вважають у "Кофас".

Крім поставок з Ірану або можливого закриття Ормузької протоки, Іран може напасти і на нафтову інфраструктуру в інших країнах Перської затоки. Вплив залежатиме від ступеня збитків і тривалості перебоїв, у контексті, в якому резервний потенціал ОПЕК+ - близько 4-5 мільйонів барелів на день - залишається обмеженим і сконцентрованим.

Загроза набагато більша, ніж сам нафтовий ринок. Ормузька протока має ключове значення і для транспортування скрапленого природного газу (СПГ), добрив, промислових металів (алюміній) і нафтохімікатів. Крім того, інші стратегічні точки, такі як Баб-ель-Мандеб або Суецький канал також можуть бути уражені у разі ескалації конфлікту в регіоні. Це може призвести до збільшення витрат на перевезення та страхових премій для морського транспорту. Це поступове порушення ланцюгів поставок створює зростаючий ризик дефіциту та інфляційного тиску, особливо для економік, які найбільше залежать від імпорту енергії.

На їх думку, екстремальний сценарій, за якого ціни на нафту залишаться вище 100 доларів США за барель, спровокував би новий стрибок глобальної інфляції і, ймовірно, змусив би центральні банки змінити свою стратегію, переходячи від грошового пом'якшення до широко розповсюдженого затягування. Тривале підвищення цін на сиру нафту типу „Брент“ на 15 доларів США могло б призвести до зменшення глобального зростання приблизно на 0,2 процентні пункти та до збільшення інфляції майже на 0,5 процентні пункти. У такому контексті ризик стагфляції - комбінації слабкого зростання та високої інфляції - знову перетворився б на реальну загрозу для світової економіки, з серйозними наслідками для бізнесу та міжнародної торгівлі.