Поморійська фірма «Інтіел» ООД понад 30 років робить електронні пристрої та системи керування, переважно для опалення. Нині їй важко вижити: тиснуть дорога електрика, імпортні комплектуючі та звуження ринків.

Власник і керівник розповів агенції БТА, що рахунок фірми за електрику сильно зріс, хоча виробництво не збільшувалося. Раніше фірма платила від 2045 до 2556 євро (4000–5000 лв.) на місяць. Потім рахунок сягнув від 17 895 до 20 452 євро (35 000–40 000 лв.). «Усе, що ми мали, пішло на рахунки за електрику», — сказав він. За його словами, продажі електрокотлів впали через дорогу електрику. Згодом ринок опалювального обладнання змінився ще й тому, що подорожчали пелети.

У фірмі працюють 18 людей. Вони роблять переважно електронні регулятори та контролери для систем опалення. Також виготовляють контролери для електрокотлів, пелетних пальників і абонентських станцій, а ще електрощити для кондиціонерів і насосів. Контролери для абонентських станцій купує «Топлофікація Сливен». Пристрої поморійської фірми працюють у лікарнях Софії та в насосних станціях на Чорноморському узбережжі.

Поморіє відоме морем, туризмом і видобутком солі. Саме там «Інтіел» почав роботу на початку 90-х, на горищі старого будинку. Потім фірма переїхала в гараж площею близько 100 кв. м у тій самій будівлі. Там працювали до 10 людей. Власну виробничу базу збудувала 2006 року.

Коли сонячні установки для гарячої води були на піку попиту, Німеччина отримувала від фірми по 14 000 диференціальних термостатів на рік. Приблизно стільки ж продавали в Болгарії. Тепер із Німеччини надходить одне-два замовлення на рік. «Інтіел» має клієнтів також у Румунії, Греції, Сербії та Угорщині. Проте, за словами власника, обсяги на всіх іноземних ринках скоротилися в рази. Для США фірма робила компоненти для автомобільних газових систем.

Під час кризи 2009 року оборот різко впав, фірма втратила клієнтів. Замовлені матеріали при цьому продовжували надходити, а продукція накопичувалася на складах. Шістьох працівників скоротили. Після цього «Інтіел» узявся за нові вироби — пальники для пелетних котлів і контролери для електрокотлів.

Під час пандемії COVID-19 зупинили інвестиції та виробництво. Майже весь персонал, тоді близько 27 людей, скоротили. «Місяць я не спав, думав, як не скоротити працівників», — сказав власник. Фірму врятувала українська компанія. Вона замовила контролери для електрокотлів для свого виробництва в Дніпрі, і робота поступово відновилася.

Пандемія показала також, наскільки виробники залежать від світових ланцюгів постачання електронних компонентів. Процесори «Інтіел» купує напряму в американської компанії Microchip, яка має заводи і в Таїланді. Коли чипів бракувало, один процесор подорожчав приблизно з 1,5 до 7,5 долара. Сьогодні з постачанням процесорів проблем немає.

Залежність від іноземних виробників лишається з друкованими платами. Спочатку фірма купувала їх у болгарських компаній, частина з яких закрилася. Потім — у Туреччині, а тепер переважно в Китаї, через посередника з Благоєвграда. Так вона отримує більші партії за кращими цінами. Напряму з Китаю надходять консольні термостати з розумними функціями та бездротовим керуванням, а також рідкокристалічні дисплеї. Корпуси привозять із Туреччини.

Дорого коштує й транспорт. Якщо 1000 плат коштують 1000 доларів, доставка може коштувати стільки ж. Тому за невеликих замовлень логістика становить суттєву частину собівартості.

Власник пояснив, що китайські виробники піднімають ціни за кілька місяців після того, як знайдуть клієнта. Вони посилаються на здорожчання сировини та виробництва. Він вважає, що малим виробникам, аби бути конкурентними, потрібні комплектуючі за прийнятними цінами, надійні поставки та передбачувані витрати. Фірма отримує запити на розумні пристрої з дистанційним керуванням. Але інколи інтерес зникає, щойно розробка готова. Тому в «Інтіел» не вважають цю нішу стійкою.

У червні 2026 року Європейська комісія представила пакет щодо європейського технологічного суверенітету. Він стосується напівпровідників, штучного інтелекту, хмарних послуг і програмного забезпечення з відкритим кодом. Мета — зменшити залежність від зовнішніх постачальників і посилити виробництво та розробки в ЄС.

Євростат 6 жовтня 2026 року оприлюднив дані. За ними, у 2025 році ЄС імпортував високотехнологічні товари на 534,1 млрд євро, а експортував — на 566,5 млрд євро. З Китаю надходить 28% імпорту, або 150,4 млрд євро, зі США — 25%, або 131,4 млрд євро. У 2024 році електроніка й телекомунікації становили 36% високотехнологічного імпорту з країн поза ЄС. В імпорті з Китаю їхня частка — 53%, або 75 млрд євро.

У доповіді Дослідницької служби Європарламенту, оновленій 28 жовтня 2026 року, сказано, що в 2024 році ЄС спожив напівпровідників на 55 млрд євро. Європейське виробництво покрило лише 22% з них, а імпорт із країн поза Союзом становив 43,6 млрд євро.

Згідно зі спеціальною доповіддю Європейської рахункової палати за 2025 рік, ЄС, імовірно, не досягне мети — 20% світового виробництва чипів до 2030 року. Очікувана частка — близько 11,7 відсоткового пункту.