Зусилля місцевої влади та громадянського суспільства в Бургасі спрямовані на те, щоб «Ченгене-Скеле» набуло світового значення. На думку д-ра Ірени Тодорової, виконавчої директорки Регіонального центру з охорони нематеріальної культурної спадщини в Південно-Східній Європі під егідою ЮНЕСКО, рибальське селище є моделлю особливого значення, яка заслуговує на те, щоб вийти за межі Болгарії. «Ми всі об'єдналися, незалежно від того, чи ми з Болгарії, чи з іншої держави, у тому, що «Ченгене-Скеле» — це модель особливого значення, яка має дуже скоро вийти за національні кордони та отримати міжнародне визнання за те, як вона зберігає спадщину», — заявила вона під час закриття Міжнародного форуму «Морська спадщина та рибальські традиції».

Протягом двох днів Бургас приймав представників наукових кіл, музейних фахівців та експертів із дев'яти країн. Учасники обмінялися цінними стратегіями та практиками, причому д-р Тодорова особливо відзначила роль місцевої влади в особі мерів та заступників мерів Південного Причорномор'я. Вона висловила вдячність муніципалітету, Фонду «Бургас 2032», Регіональному історичному музею Бургаса, а також представникам Загальних зборів Регіонального центру, фасилітаторам ЮНЕСКО, директорам музеїв та представникам національних комісій у справах ЮНЕСКО за успішну організацію цього масштабного заходу.

Заступниця мера з питань культури та віросповідань Діана Саватева від імені мера Дімітра Ніколова та керівництва муніципалітету наголосила на спадкоємності поколінь у рибальській спільноті. «Ми маємо унікальну модель, яку маємо впевненість представити на міжнародному рівні — «Ченгене-Скеле». Там є автентична рибальська спільнота, люди, які й сьогодні практикують це ремесло та бережуть знання й навички, накопичені поколіннями», — зазначила Саватева. Другий день форуму, який проходив у дворі Етнографічної експозиції Регіонального історичного музею Бургаса, був зосереджений саме на цих живих традиціях.

Зі свого боку Руска Бояджиєва з Фонду «Бургас 2032» зазначила, що сучасний підхід до спадщини вимагає спільної відповідальності. Вона навела приклад дослідження місцевих рецептів, які впроваджуються в ресторанну культуру для збереження живої пам'яті, і додала, що успішні приклади країни, такі як ініціативи щодо мартениць та нестинарства, є важливими орієнтирами. Цей досвід також є важливим елементом підготовки Бургаса до його кандидатури на звання Європейської столиці культури 2032 року. Д-р Тодорова додала, що завдяки спільним зусиллям муніципалітету та партнерських організацій місто демонструє амбіції, які можуть призвести до включення місцевих традицій до світової скарбниці ЮНЕСКО.