Режисер Іван Нічев представив у Бургасі свій новий фільм «Таксі до раю». Це чорна комедія про смерть, виживання та еміграцію. Показ був у програмі фестивалю «Сінелібрі», а після нього Нічев поговорив із глядачами.

Досі Нічев був відомий історичними та соціальними драмами. З чорною комедією він ще не працював. Фільм розповідає про межу між життям і смертю. Режисер пояснив, що жанр змінив через власні проблеми зі здоров'ям.

Рік тому Нічев був на діалізі, і лікарі фактично поставили на ньому хрест. Він видужав завдяки зусиллям медиків і власній волі. Пережите змусило його замислитися про межі життя і про слід, який людина залишає після себе.

«З того, що нагорі, ніхто не повернувся і нічого цікавого нам не повідомив», — сказав Нічев. «Тому я вирішив, що в межах життя, яким ми живемо, треба міркувати про те, що відбувається тут», — додав він.

Режисера непокоїть, що з Болгарії люди дедалі легше обирають еміграцію. Фільм має підштовхнути глядача до внутрішньої розмови: залишитися й розбудовувати країну чи шукати себе за кордоном. За словами Нічева, потрібен спосіб, завдяки якому молодь захоче залишатися на батьківщині.

Ностальгія залишається завжди, сказав він. Вірш Димчо Дебелянова «Повернутися до батьківського дому» має сильний заряд.

Зустріч Івана Нічева з глядачами після «Таксі до раю» оголосили ще в середині жовтня. Тоді ми писали, що фільм — одна з десяти європейських стрічок за літературними творами, які «Сінелібрі» показує в Бургасі. Також ми писали, що це чорна комедія, знята разом із Тодором Чапкановим.

1976 року в Сіднеї, в Австралії, був позачерговий безкоштовний показ для болгарської громади. Після нього Нічев познайомився з емігрантом-водопровідником. Той зробив ринви для великого готелю, де зупинявся режисер. Чоловік попросив його віднести листа рідним у Болгарії, щоб вони побачили, чого він досяг за кордоном. Цей спогад Нічев навів як приклад долі емігранта.