Іранські біженці та Болгарія: реальна дестинація чи периферійний маршрут?

Ескалація напруженості на Близькому Сході та посилення внутрішньополітичного тиску в Ірані неминуче ставлять питання, де б шукали притулку іранські біженці у випадку масового виселення. Аналіз даних за останні роки показує чітку картину: основними дестинаціями для іранських мігрантів та біженців є великі, високодохідні країни, як-от Німеччина, Канада, США, Сполучене Королівство та Туреччина, тоді як Болгарія залишається скоріше периферійною транзитною країною, через яку проходить невелика частка потоку.

Куди реально їдуть іранські біженці?

Різні міжнародні дослідження вказують на те, що близько чверті всіх іранських мігрантів у світі живуть у США, майже шоста частина – у Німеччині, а значні громади є в Канаді та Туреччині. Сполучене Королівство також приймає відчутну частку, а Швеція та Австралія підтримують менші, але стійкі діаспори. У межах Європи Німеччина виділяється як найбільший приймач іранських біженців, а останніми роками Сполучене Королівство стає провідною дестинацією для іранських шукачів притулку.

Коли мова заходить про людей, які досягають Європи небезпечними морськими та сухопутними маршрутами, переважна більшість іранських громадян потрапляють до Італії та Греції центральним та східним середземноморським шляхом. Лише невелика частина зареєстрована в периферійних країнах, як-от Кіпр та Болгарія. Це чітко показує, що основний напрямок іранської міграції в Європі проходить через великі західні країни, а не через країни на зовнішньому кордоні, як-от Болгарія.

Іранці в болгарській статистиці притулку: невелика, але помітна група

Офіційні дані Державного агентства у справах біженців та європейських моніторингових структур показують, що у 2024 році в Болгарії зареєстровано трохи більше 12 тисяч заяв про міжнародний захист – відчутно менше, ніж попереднього року. Основними національностями є сирійці та афганці, тоді як іранські громадяни є невеликою частиною загального потоку – десятки, а не сотні чи тисячі випадків на рік.

При цьому частка позитивних рішень у іранських справах відносно висока: значна частина заяв призводить до отримання статусу біженця або гуманітарного статусу, що показує, що болгарська система визнає ризик, з яким стикаються певні профілі іранських шукачів захисту – опозиційні активісти, журналісти, представники меншин. Абсолютна кількість, однак, залишається невеликою, а багато людей продовжують рухатися до Західної Європи після первинної реєстрації.

Болгарія в міграційних маршрутах: транзит, а не кінцева мета

У географічному відношенні Болгарія є зовнішнім кордоном ЄС і природно потрапляє в маршрути, які починаються з Туреччини до Центральної та Західної Європи. На практиці, однак, країна функціонує здебільшого як транзитна територія – більшість мігрантів, включно з іранцями, бачать Болгарію як крок на шляху до Німеччини, Сполученого Королівства або скандинавських країн.

Загальноєвропейські дані показують, що Німеччина, Іспанія, Франція та Італія беруть на себе більшу частину перших заяв про надання притулку в ЄС. Болгарія залишається серед країн з відносно невеликою часткою від усіх первинних заяв, а більш суттєве навантаження припадає на тимчасовий захист для українських біженців, а не на біженців з Близького Сходу. Це додатково підкреслює периферійну роль країни в картині іранської міграції.

Чи готова Болгарія до можливого масового напливу іранських біженців?

На інституційному рівні Болгарія має систему надання притулку – Державне агентство у справах біженців, реєстраційні та приймальні центри, законодавство, гармонізоване з європейськими директивами. Оновлені доповіді правозахисних організацій за 2024 рік відзначають середньо високий ступінь визнання міжнародного захисту та певне покращення в управлінні справами порівняно з першими роками після міграційної кризи 2015–2016 років.

Водночас, однак, низка доповідей вказують на серйозні проблеми на кордоні з Туреччиною: часті практики "відштовхування" людей без доступу до процедури надання притулку, випадки насильства та відсутність реальної можливості подати заяву одразу після перетину кордону. За оцінками, лише невеликий відсоток затриманих встигає дістатися безпосередньо до системи захисту; решта проходить через центри утримання і часто повертаються назад. У разі можливого масового напливу це означало б серйозний ризик порушення прав людей на втечу.

Потужність і тиск: що показує досвід з українськими біженцями

Досвід з українською кризою дає важливий орієнтир для того, як Болгарія реагує на великі міграційні потоки. З початку війни сотні тисяч українців перетнули країну, а десятки тисяч залишаються під тимчасовим захистом. За короткий час було активовано програми розміщення в готелях та приватних помешканнях, створено систему реєстрації та координації з Європейською комісією та УКГБ ООН.

Цей досвід показує, що за чіткого політичного рішення та підтримки з боку ЄС Болгарія може прийняти значну кількість людей. Водночас були видимі і серйозні дефіцити: нестабільне фінансування, нестача соціальних послуг, бюрократичні перешкоди при доступі до охорони здоров’я, освіти та ринку праці. Якщо дійде до масового припливу іранських біженців, чия мова, культура та релігія більш віддалені від болгарських, ці системні слабкості проявилися б ще гостріше.

Соціально-економічна інтеграція: велике питання, якщо "залишаться"

Ключове питання при можливому більшому припливі з Ірану не лише в тому, чи може держава зареєструвати та розмістити людей, а й у тому, чи може вона запропонувати їм перспективу. Дослідження соціально-економічної включеності біженців у Болгарії показують, що частина з них встигає вийти на ринок праці, але часто за низьку оплату праці та в небезпечних умовах, головним чином у низькокваліфікованих секторах.

Іранські біженці нерідко мають вищу освіту – інженери, лікарі, IT-фахівці, журналісти, студенти. Їхній потенціал для внеску в економіку значний, але це вимагає цілеспрямованої політики: мовні курси, визнання дипломів, активні заходи проти дискримінації та чітке бачення довгострокової ролі міграції. Поки що подібна політика в Болгарії є скоріше пілотною та розрізненою, аніж системною.

Перспектива: чи стане Болгарія ціллю для іранських біженців?

Станом на квітень 2026 року немає даних, які б показували, що Болгарія стає кращою дестинацією для іранських біженців. Статистика нараховує одиниці та десятки випадків на рік, а більшість людей сприймають країну як транзитну зупинку на шляху до Західної Європи. Глобальні тенденції залишаються на користь країн з усталеними діаспорами, вищим рівнем життя та потужними інтеграційними системами.

Попри це, у разі різкого погіршення ситуації в Ірані та можливої примусової міграції, Болгарія ніяк не зможе залишитися осторонь – як зовнішній кордон ЄС і частина спільної системи надання притулку, вона має брати участь у розподілі відповідальності, чи то через прямий прийом, чи то через механізми релокації. Наскільки країна буде готова, залежатиме від того, чи будуть до того часу вирішені накопичені проблеми – від доступу до процедури та потужності центрів до реальної інтеграції людей, які вже обрали Болгарію не просто як маршрут, а як дім.