Головний економіст Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (ФАО) Максимо Тореро очікує, що їжа у світі дорожчатиме швидше в найближчі місяці, а ціни зростатимуть і 2027 року.

Причини — воєнні конфлікти, які ускладнюють морські перевезення, і посуха через Ель-Ніньо, яка зменшує врожаї. Найвразливіші — бідні домогосподарства в країнах із низьким і середнім рівнем доходів на Близькому Сході, у Північній Африці та Азії. Там їжа забирає більшу частину сімейного бюджету.

За словами Тореро, система під посиленим тиском. Найшвидше їжа дорожчатиме наприкінці року та на початку наступного. Досі удар пом'якшували рекордні світові запаси зерна й добрі минулі врожаї. Але цей запас міцності слабшає. Тому подорожчання сировини може сильніше позначитися на ціні готових продуктів.

Їжа дорожчає з кінця 2025 року. У вересні індекс цін ФАО на продовольство в середньому сягнув 136 пунктів. Це найвищий рівень із листопада 2022 року. За даними Світового банку, у третьому кварталі їжа дорожчала швидше за загальну інфляцію у 22% із 150 вивчених країн. Кварталом раніше таких країн було 14%.

Пшениця подорожчала більш як на 30% від початку 2026 року. В основних азійських країнах-експортерах рис дорожчий на 10–13%, хоча запасів багато. Добрива подешевшали порівняно з піком на початку війни з Іраном, але все ще коштують дорого.

У магазинах це вже помітно. В Єгипті хліб без державної субсидії подорожчав на чверть: великий хліб у липні коштував 4 єгипетські фунти, а тепер — близько 5. В ОАЕ олія для готування подорожчала приблизно на 40%. В Індонезії рослинні олії дорожчі на 7% від початку року, хоча країна — найбільший у світі виробник пальмової олії.

В Індії цукор, цибуля й бобові у вересні подорожчали більш як на 10% порівняно з серпнем, бо їх стали менше виробляти. Цукор торгується на історичному максимумі після найслабшого за понад десять років мусону. Посуха зменшує врожаї й у Південно-Східній Азії. Індонезійський рис продають за рекордними цінами, бо сезон дощів, як очікують, почнеться пізніше.

Атаки на зернову інфраструктуру в Чорному морі порушують постачання пшениці, тому Єгипет та Індонезія шукають інших постачальників. Через нестабільну ситуацію в Червоному морі судна обходять Африку довшими й дорожчими маршрутами. Війна США та Ізраїлю проти Ірану підняла ціни на пальне й ускладнила експорт добрив через Ормузьку протоку.

Перевезення деякими маршрутами, зокрема з Чорного моря до Південно-Східної Азії, подорожчало приблизно на 50%. Причина — дорожча нафта та вищі ціни на страхування. За даними «Кплер», компанії, яка стежить за суднами, постачання пшениці до Індонезії у вересні скоротилися на 41% за рік — до 491 000 тонн. Керівник борошномельної компанії в Джакарті розповів, що кілька млинів в Індонезії працюють не на повну потужність. Постачання зменшилися через війну між Росією та Україною.

Переробники харчових продуктів зазвичай укладають договори на 3–6 місяців. Тепер вони продовжують їх за вищими цінами. Здешевшання місцевих валют додатково збільшує витрати. Маніш Тіварі, голова та керуючий директор «Нестле Індія», вважає, що інфляція, особливо на їжу, вже є фактом. За його словами, складний ринок частково пояснюється дорожчою сировиною. Франціскус Велірант, директор найбільшої харчової компанії Індонезії «Пі Ті Індофуд», зазначив, що транспорт подорожчав, а слабша рупія посилює ефект під час перерахунку валют.

Старший економіст Міжнародної зернової ради в Лондоні Олександр Каравайцев попередив, що за кілька місяців може прийти велика нова хвиля попиту. Тоді на ринок повернуться імпортери з Близького Сходу та Африки, які відкладали закупівлі через добрі місцеві врожаї. За його словами, ризик нового подорожчання значний. Прогнози щодо пшениці в Південній півкулі добрі, але гірші очікування для Австралії та Аргентини підняли б ціни.

Вищі ціни збільшують ризик соціального невдоволення. Вони також можуть змусити великих експортерів обмежити експорт, а це погіршить постачання. До нового прискорення інфляції можуть призвести й запаси, які зменшуються, і поступове перекладання вищих витрат на покупців.

Запасів сої та кукурудзи поки вистачає, а майбутні поставки залежать від врожаїв у США та Південній Америці. Дорога нафта збільшує попит на ці культури й для виробництва біопалива.