Бургаська трудово-виробнича кооперація людей з інвалідністю «Черноморка» шиє одяг високого класу для Західної Європи. Проте живе вона здебільшого з оренди приміщень у Північній промисловій зоні, розповіла голова кооперації Антонела Ілієва. За її словами, державні тендери для кооперації недоступні через корупційний тиск.

Ілієва пояснила: «Ми виживаємо, бо маємо приміщення, які здаємо в оренду. Насправді саме це приносить нам найбільше доходу, а не виробництво одягу». У старій промисловій будівлі площі орендують виробники постільної білизни, гігієнічних матеріалів та електронних плат, рибопереробне підприємство, два модні доми й два аптечні склади. З орендної плати кооперація платить за електроенергію для промислових потреб і за опалення швацького цеху. Узимку цех обігрівають кондиціонерами.

На третьому поверсі близько 20 жінок шиють за викрійками й лекалами західних замовників, бо в «Черноморки» немає власного дизайнера. Для Данії роблять повсякденний жіночий одяг. Для Франції, Італії та Іспанії — розкішні дитячі моделі. Для бутиків у Франції шиють одяг і чорні штани на замовлення реп-виконавців. За словами Ілієвої, дитячі моделі шиють дуже якісно. Зазвичай вони потрапляють у магазини, які більшість болгар не можуть собі дозволити.

У розкрійному та швацькому цехах старі машини стоять поруч із новими, купленими за кошти ЄС. Машина для безшовного спортивного одягу накрита. Вона коштує тисячі євро. Її купили на прохання французького клієнта, але його замовлення так і не надійшло. Кооперація має незабаром купити філетну машину для точного пошиття кишень на піджаках і пальтах. Ілієва шкодує, що не придбала її ще торік.

Прямих договорів із клієнтами майже немає. Кооперація працює через особисті контакти й торгових посередників. Вони беруть 5% від ціни для французького ринку та до 8% — для скандинавських країн.

Ілієва розповіла і про два випадки за останні роки. Під час тендеру на уніформу посередник приніс готові документи з розподіленими цінами й попросив частку для себе. А представник однієї компанії хотів 13% комісії, щоб «підказати» переможну пропозицію. «Що ж тоді залишиться нам?» — сказала вона. В обох випадках вона відмовилася.

За словами Ілієвої, приватні фірми можуть закласти такі неофіційні витрати у свої розрахунки. Для соціальної кооперації з прозорою бухгалтерією та невеликим прибутком це неможливо. Тому зараз «Черноморка» розраховує на дрібні місцеві замовлення, як-от уніформа для дитячих садків, і на клієнтів за кордоном. У 2007 році кооперація виконала велике державне замовлення: 42 000 футболок за півтора місяця. Для цього вона на повну потужність залучила ще два підприємства.

Держава повертає частину витрат на внески за працівників через цільові субсидії. Європейське законодавство заохочує так звані зарезервовані публічні закупівлі.

Кооперацію заснували 1950 року. Упродовж років тут робили меблі, трикотаж, кошики та побутові ляльки. Також лущили мигдаль, вручну фасували прянощі й варили бозу. Свого часу «Черноморка» була одним із двох офіційних імпортерів сирої кави в Болгарії. Вона смажила й фасувала каву з В'єтнаму, Коста-Рики та Венесуели. Масова промислова автоматизація зупинила цю роботу.

Сьогодні в кооперації працюють близько 30 людей із Бургаса та навколишніх сіл, від понеділка до п'ятниці. Дехто з них має по 58 років стажу на цьому підприємстві. Крім швацького цеху, «Черноморка» має палітурний цех у центрі Бургаса. За словами Ілієвої, працівники, палітурний цех і орендарі підтримують модель, у якій ринковий прагматизм — єдина гарантія виживання соціальної справи. Кооперація — одне з небагатьох соціальних підприємств на південному сході Болгарії. У країні лишилося близько 70 таких кооперацій, і їх стає менше, сказала Ілієва.

Ще кілька років тому дитячий одяг під маркою «Черноморка» продавали у власному магазині в центрі Бургаса. Тепер його продають лише на торговельних виставках у країні. Керівництво розглядало можливість відкрити магазин на першому поверсі будівлі, але він стоїть зачинений: там немає перехожих і місць для паркування.

24 грудня кооперації виповнюється 76 років.