Виставку відкриють 5 жовтня о 18:00 на вулиці «Александровська», 26 — у центральній пішохідній зоні біля будівлі міської влади. Панелі стоятимуть просто неба до 5 листопада.

23 панелі підготувала Спілка архітекторів Болгарії разом із Національним історичним музеєм — він надав фото та тексти з музею «Боянська церква». Виставку до Бургаса привіз архітектор Собін Попов, голова КАБ — регіональної колегії Бургаса, за підтримки голови правління Спілки архітекторів Болгарії Петра Дікова та бургаського відділення спілки.

Міжнародний союз архітекторів заснував Всесвітній день архітектури у 1985 році. Його відзначають щороку в перший понеділок жовтня, разом зі Всесвітнім днем Хабітат ООН. Тема 2026 року — «Житло — це право людини. Збудуй його». Вона закликає архітекторів домогтися, щоб кожен мав рівний доступ до безпечного й гідного житла.

Виставка розповідає історію храму Святих Миколая і Пантелеймона, що стоїть біля підніжжя гори Вітоша. У 1979 році ЮНЕСКО внесла його до списку світової культурної та природної спадщини під номером 42. Церкву складено з трьох частин, які прибудовували одну до одної зі сходу на захід. Перша — невелика сільська церква XI століття. Друга з'явилася 1259 року. Третю, відроджену, звели в середині XIX століття на кошти жителів Боянни й присвятили Святому Пантелеймону.

Другу частину церкви збудував севастократор Калоян, двоюрідний брат царя Костянтина Тиха. Коли цар зійшов на престол 1257 року, він призначив Калояна намісником Средеца. Калоян оплатив і розписи храму — про це свідчить збережений дарчий напис старослов'янською мовою. Церкву звели без притвору, тому її відносять до робіт Тирновської художньої школи. Зводили її в мальовничому стилі, характерному для столиці Тирновград.

Розписи в церкві збереглися трьома шарами. Перший, XI–XII століть, покривав усю східну частину храму. Другий з'явився 1259 року — його виконали за канонами Сьомого вселенського собору в Нікеї 787 року. Серед найстаріших збережених зображень болгарських історичних постатей — портрети Калояна та його дружини Десислави, а також царя Костянтина Асена Тиха і цариці Ірини. Фрески Боянського майстра, як вважають, з'явилися ще до європейського Ренесансу.

Після Визволення жителі Боянни хотіли знести стару церкву й звести нову, більшу. У 1916 році цариця Елеонора, друга дружина царя Фердинанда, переконала їх обрати для нового храму інше місце. А Фердинанд розбив навколо старої церкви невеликий парк із рідкісними рослинами. Через рік цариця померла. Її поховали біля південної стіни Калоянової церкви.