Сьогодні минає 1012 років від смерті царя Самуїла. Уперше болгари можуть вклонитися його мощам на батьківщині — їх поклали 3 жовтня в столичному храмі «Свята Софія».

Самуїл правив із 997 року до своєї смерті і став першим володарем з династії комітопулів — синів болярина коміта Миколи, управителя області Средец. Він роками воював із Візантією і не раз відбивав напади імператора Василя II, вигравши чимало битв.

У 986 році Самуїл розбив візантійське військо, яке вдерлося в Болгарію, у проході Траянові ворота біля Щипона — сучасного Іхтимана. Тоді було знищено майже всю візантійську армію, а Василь II урятувався буквально на волосину. Це найважча поразка, яку він зазнав у походах проти Болгарії. Після 986 року Східна Болгарія звільнилася від влади Візантії, але боротьба з нею тривала все царювання Самуїла.

29 липня 1014 року Василь II розбив болгарське військо біля села Ключ у горах Беласиці. Близько 15 000 болгарських воїнів осліпили — на кожну сотню залишили одного одноокого поводиря.

Полонених відвели до Охрида, де був і Самуїл, якому вдалося врятуватися. Цар помер, побачивши розбите й осліплене військо. За цю жорстокість Василь II отримав прізвисько «болгаробійця».